ZEGAR

Скупий платить двічі, економний — двічі переводить вказівки годинника. Особливо болісно то стається навесні. Принаймні для мене і принаймні цього року. Господи, як же не хотілося йти на працю! Понеділок, годинник, дощ. Потрійний удар нанесено і день з самого початку обіцяв бути кволим і холодним. Проте нічого особливо поганого не сталося.

Гарні люди, 4 горнятка кави, 2 чашки чаю, халва і сигарети зробили початок цього тижня не таким вже й злим.

Все буде добре.

Але завтра на роботу не піду:-) 

КЛЯТА УКРАЇНІЗАЦІЯ

Блін. Не країна, а фабрика дебілів якась.

Із збільшенням (примусовим?) на телебаченні українського контенту над якістю відверто сміються. Після того, як на зміну субтитрам у російських шоу прийшла мова українська, ті самі шоу слухати дуже важко. Ся денервую просто. Ладно ТЕТ приколов дубляжем ДОМу, але шоб 1+1 робив цирки у себе в етері — то занадто. Який вар'ят вчив так дублювати? 

Чесно, плюси гонят. І вже не перший рік.

Проте Аллі Мазур — великий респект. 

 

ЮЛЯ ЦУКОР ПРИВЕЗЕ

Дощ міксується зі снігом. Доляр падає. Бензина ніц. Цукор дорожчає.

З останнім казусом мають розібратися. Про це продавчині продмагазину сьогодні розказувала якась бабця, котра додавала монети на пакет цукору за 5 гривень.

— Юля привезе цукор. Всім вистачить. І дешевий. — сказала бабця, як відрізала.

Продавчиня мовчки рахувала монети. Вона знала, шо пакети з цукром фасовані по 900 грамів…

Мабуть потайки вона бажала бабці солодких снів…

 

БРИЗКИ ШАМПАНСЬКОГО

fassadПоряд із Соляними шахтами (ну майже поряд) розташоване місто Артемівськ. Воно цікаве тим, шо тут працює завод шампанських вин. І, як кажуть екскурсоводи, це чи не єдиний завод ігристих вин у світі, який, працюючи за класичним методом виготовлення шампанського, проводить у себе на виробництві екскурсії. Якшо це справді так, приємно, шо за історією створення пляшки вина з бульбашками можна дізнатися в Україні.

Виробництво розміщене у підземних штольнях площею 25 гектар і глибиною до 80 метрів. Тут протягом цілого року стала температура та вологість, і у цих штольнях зберігається 30 млн.!!! пляшок ігристого вина.

Артемівськ

Але про все це люксово розповідають екскурсоводи. Також вони говорять про заборону fото-відеозйомок у штольнях. Типу — їздять кари, не можна засліплювати спалахами водіїв та й взагалі відволікатися і відволікати працівників. Fотограfувати дозволяють тільки у відведених для цього місцях. Але, якшо потрапити на останній, вечірній екскурсійний сеанс, то повертаючись з останнього (дегустаційного:))пункту екскурсії, тут в принципі вже ніхто не працює, не їздить, не вантажить і в принципі не завадить зробити кілька цікавих кадрів, які ше 2 години тому не можна було робити. Інше питання — чи захочеться шукати якісь кадри після дегустаційної зали:) Мені якось не дуже хотілося:)  

Завод працює за класичною технологією. Це значить, шо вино витримують не менше 3 років, аби воно було автентично ігристим. 

пляшкиРемюаж. Пляшки, шо на знімку, поставлені під кутом. Так аби осад падав у корок. Для цього пляшку спеціальним чином прокручують і стукають. За одну зміну майстриня має вручну прокрутити до 100 тисяч пляшок.

Чомусь саме цю циfру і назву процесу запам'ятав. 100000 пляшок. Щодень. Аби люди, у тому числі і Королева Англії мали змогу насолоджуватися цим вином!

Тут взагалі багато історій, деякі межують з легендами і чудом, але іноді в казку не вірити неможливо.

А взагалі супер. Раджу обов'язково відвідати!!!

 Za sto lat! Панове!

 

темно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ми і дівчина - екскурсовод

СІЛЬ

штольня Не знаю, чому все це згадав саме сьогодні. Проте дуже хочеться поїхати кудись і побачити те, чого раніше не бачив. Так, як це було минулого року. Тоді тільки зима завадила новим враженням і fоткам…

Перше місто Донецької області, куди я потрапив — Соледар. Місто не справило особливих вражень. Але не вулиці розглядати я туди поїхав. Мав нагоду побувати у соляній шахті. 

Після того, як нас проінструктували, перевдягли та видали ліхтарі і "самоспасатель", почалося саме цікаве — йти по шахті і чекати — шо там під землею. Коли спускалися у ліfті, якшо його можна так назвати, позакладало вуха. Темно, зимнувато, гучно, прикольно.

200 метрів униз і ти потрапляєш у соляний світ. Сіль під ногами, соляні стіни і стеля. Сіль у повітрі і на язику. Кажуть це корисно…Але не для fотоапаратів. Там, де буквально дихаєш сіллю дивишся крізь неї, радять не знімати. Все одно окрім білих солоних сніжинок наврядче шось Явийде. Краще пошукайте серед гор брудного і солоного прозорі кристали. Це буде кращою згадкою шахтачи може сувеніром. 

Проте переконайтеся в цьому самі, як випаде така нагода.  Шкодувати не доведеться.СОЛЕХІД

 

 

 

 

станція Сіль

 P.S. А те авто, шо нижче, то яко тренд чумаків:)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Zdjecia: Oleksij Nazarov, 2007

ПРОСТО ПРОСТИ

Руслан Марцин

Цієї неділі просити вибачення комfортно.

Якшо так буває…

Тому я користаюся з моменту і вбиваю свій гонор, аби написати- ПРОСТИ. 

Щирим очам,

Від зелених моїх-

"бардзо пшепрашам"-

раніше не міг! 

 

Ніяк на газ

Nazarov Чи не щодня, як врацам з праці, минаю один будинок. Я пам'ятаю його дуже давно. Колись, коли  ше жив у Совєтах, в тому будинку жила баба Дора, яка мала корову і продавала молоко. Мабуть добре було молоко, бо лишились дуже теплі спомини…

Баба Дора вмерла. Корови не стало раніше. Тепер у половині цього будинку мешкають (?) інші люди. Які може й полюбляють молоко, але п'ють горілку. Регулярно. Багато. Дешево.

Я знав їх раніше. Знаю тепер, але не хочу знати завтра і через місяць. Досі з ними вітаюсь, хоча вже не бачу в тому жодного сенсу. Їм байдуже на ціни за газ. Їм все одно, шо в їхньому будинку його нема й не буде. Їм ніяк на те — чи буде країна тікати до НАТО — за вікнами, шо забиті пластиком і царатою вони бачать бруд і абрикосове дерево. Одне. Другим вони опалювали січень своєї кімнати… 

Молоді і колись здорові. Через те, шо вони не працюют, до мого міста підприєства автобусами возят людей з прилеглих сіл і навіть з Павлограду. Через них слова Ющенка про інтереси "НАЦІЇ" викликають гірку посмішку. Яка блін НАЦІЯ? Ви бачили її складові? Поки старі несуть гвоздики Леніну,а молоді глушать спирт, найменші нюхают клей. Про це треба говорити. І у Сєвєродонецьку також.

Блін, яке ж гарне було колись молоко!