ЖАЛОБА ЗА ПОПЕРЕДЖЕННЯМ

Сьогодні через День жалоби не вийшла розважальна програма, де вітають іменинників. Телеfонує один з тих, хто замовив привітання і питає чому в етері нема його привітання. Коли почув за День жалоби здивувався: — А вы шо бл., не можете раньше предупреждать?

ПЕРЕМОЖЦІ-НІКЧЕМИ

Невідомий солдат. СинельниковеПропонували співвести мітинг на 9 травня. Відмовився. Не хочу говорити в мікроfон те, у шо сам не вірю.

Браві вояки 60-річної давнини у дуже невеликій кількості стоятимуть біля меморіалу і чекатимуть паfосних слів, які неодмінно почують.

І про свій героїчний подвиг, і про вдячних нащадків, і про мирне небо над їхніми, нащадків, головами… Трохи статистики. Хвилина мовчання. Покладання квітів. Може концерт. Всьо.

Далі, шановні, часто протокольний захід завершується. йдіть собі додому. І думайте про перемогу, якшо вам так легше. Рахуйте пенсію і вираховуйте коли придбаєте молоко, міряйте тиск і записуйтеся в черги на встановлення телеfону, чистіть медалі і йдіть по соціальні квитки на автобус — ви ж переможці!

Нікчемні герої мертвої держави.

День якої перемоги святкують 9 травня? Україна забила на ветеранів, ветерани лишились в минулій державі. І кожного така ситуація задовольняє.

Хоча їх так мало лишилось… Думаю держава могла б забезпечити хоч тим, хто лишився, гідний переможця рівень життя… Чесно. Шкода їх. Хоч ветеранів досі запрошують на різні оfіційні заходи, вони рідко являють собою шось більше, ніж елемент fен -шуй.

Якось усе так неправильно і зле написав, але це мої власні спостереження. З претензією на об'єктивність. 

 

 

ТУПО ЛЮДИНА

Люди знали, шо їм вже час, але шось заважало зробити крок і вийти з маршрутки. Таке шось заважало і мені — з іншого боку дверей лупив такий дощ, шо його було чути через звуки плеєра. Якогось біса я слухав куплений у суботу диск з релакс музикою дощу. 

Глибокий вдох і я надворі. Не знаю чого більше — блискавок, дощу чи граду. Шалений мікс змушує йти прямо. Після того, як втретє я втопив шузи у черговій баюрі стало ніяк на мокрі джинси і решту одягу.

Блін — я тільки людина. Тупий чловєк, шо боїться блискавок.

3G зв'язок і котонова кєпка не відділяє страхів тих первісних (трипільців?) від наших… І слава Богу…

 

ДНІ ЕВРОПИ 2008

Цього року День Європи в Україні відбудеться: 11 травня в Києві 14 травня в Одесі 17 травня в Донецьку

 

На Дні Европи був лиш раз — у Дніпропетровську. Але вражень вистарчило і на тепер. Суперідея!

Частіше та більше б таких заходів. Мищьлє же зможу поїхати цьогоріч до Донецька. Швидкісним східним експресом:)    

ЗІ СПИНИ

Кириленко загалНатрапив собі на fотку Кириленка в Дніпропетровську. Побачив себе на ній трошки:)

Не краща моя fотка. Та хіба і не моя.

 Моя нижче:)

……………………………………………

Якось то всьо нагадало мені, шо я партійний. Партійний НСНУ. Швидше за інерцією, ніж за якоюсь ідеєю чи бажанням. Як щиро можна запалити гарними ідеями людей та надихнути на шось героїчне, так само швидко і мабуть назавжди здорові вуйки можуть вбити віру у свою потрібність цій країні. І чому така віра не вмирає в них самих?

Я і Галя

ЖЄМЬОНКІ

Накопався.

Ну не fанат я садово-городніх робіт. Далеко не fанат і давно. Особливо навесні і восени. Я не розумію для чого саджати картоплю, якшо за кілька місяців її можна привезти з Полтави. Скільки хочеш. І грошей менше на то всьо піде і часу.

Нє — треба нарити, насадовить, поливати, полоти(!), знову полоти, труїти жука, збирати врожай і знову рити… Але, традиція, блін.

КРАЩЕ НЕ БУДЕ ГІРШЕ

КРАЩЕ НЕ БУДЕ ГІРШЕ

Це я про СОТ. І нас у СОТ. Цікаво як то всьо буде мінятися і чи буде. Чи зміниться шось для звичайного українця. Сподіваюся, за пару тижнів поставити у тому реченні правильні для себе знаки.

4D

3 ряд.13 місце. 35 гривень за квиток.

4ДНарешті можна кудись поїхати. Цього вікенду були у  4D кіно. Це коли стерезображення бонусується різними фізично-механічними еfектами: бризки води, струмені повітря, раптовий струс крісел…

Прикольно. Пару раз сходити можна. Шкода лиш, шо картинка — мальована. З більшим задоволенням подивився б в 4D Матрицю.

Проте цікаво не лише під час сеансу.  Сподобалось спостерігати за людьми, як тільки виходили з зали — такі чудні, сповнені емоцій і жестів… Ше прикол — коли входиш до зали — потрапляєш у буферне приміщення з плазмами на стінах, динозаврами та диванами. Так от, диванів штук 5 по периметру. Кожен заходить і шукає свій ряд, не розуміючи спочатку, шо до справжньої зали він ше не потрапив. До цього буfеру ми зайшли одні з перших, тому сидячи у fотелях сміючись дивилися на людську розгубленість.

Після кіно ми виходили з залу чудними, сповненими емоцій та жестів… 

сейм

КАВА. ЗАРЯДЖАЙСЯ!

За останні кілька днів в моєму місті встановили штук 10 кава-автоматів. Років зо три тому ними тут і не пахло. Але не про те. Сьогодні така ситуація була: стоїмо, на Привокзальній площі, п'ємо каву біля автомату, куримо. Підходить до автомату вуйко і дістає мобільний. Потім зарядку на нього. А потім — тупо вмикає телефон до кава-автомату (там з тилу є розетка) і заряджає його!

Я балдю з наших людей і з такого економного креативу!:-)